Рада вирішує, як надавати якісні освітні послуги. Місцева влада може будувати навчальні заклади, визначати режим роботи дитсадків/шкіл, кількість ясельних груп/класів. Також у стратегії розвитку громади може бути стимулювання створення та розвитку приватних освітніх закладів. Зарплати освітян покриваються з держбюджету, а решту, зокрема й повне утримання дитячих садочків, громада оплачує самостійно. Місцева рада вирішує, чи давати доплати та надбавки вчителям шкіл з місцевого бюджету. Крім цього, депутати можуть ухвалити рішення про харчування дітей у школах бюджетним коштом та оплату працівникам шкіл подовженого робочого дня. Місцева рада за аналогічним принципом може спрямувати кошти з бюджету на розвиток позашкілля (музичних шкіл, спортивних секцій, творчих гуртків, клубів тощо). Якісний розвиток освіти, й особливо позашкілля, є профілактикою зростання дитячої злочинності, важливим етапом розвитку та частиною економічної стратегії громади.

Кожна громада має у своїй власності приміщення та земельні ділянки. Така власність називається комунальною. Депутати можуть дбати про якість приміщень громади, модернізувати їх, покращувати енергоефективність, аби громада менше коштів витрачала на їхнє утримання. Комунальні приміщення й землю можуть здавати в оренду, а орендна плата надходитиме до місцевого бюджету. Депутати можуть вирішити продати власність громади, і тоді кошти від продажу теж поповнять бюджет. Вони будуть більшими за одержувані за оренду цього майна. Але, на відміну від орендної плати, це будуть разові надходження, якими депутати повинні ефективно скористатися, щоб виконати стратегічний план розвитку територій. Також депутати можуть затвердити податок на майно, що перебуває у приватній власності, і ці кошти теж можуть наповнювати бюджет.

Місцевий бюджет – це кошти, які громада отримує як податки на землю, на доходи фізичних осіб (ПДФО), єдиний податок, акцизи тощо. Частину бюджетних коштів можна інвестувати в реалізацію ініціатив мешканців ОТГ (громадський бюджет).

Бюджет може бути дефіцитним (коли бракує коштів для виконання стратегічного плану розвитку) і профіцитним (коли коштів вистачає). Крім того, у громади можуть бути борги, які потрібно віддавати. Наприклад, заборгованість за постачання газу чи кредити. Є низка міжнародних грантових програм, котрі допомагають фінансувати ініціативи громади щодо енергозбереження, поліпшення якості води, покращення екологічної ситуації, зокрема сортування та перероблення сміття. Але часто громада повинна брати участь у співфінансуванні таких проєктів або повертати наданий на їхню реалізацію кредит. Для розширення фінансових можливостей громади депутати місцевих рад і мери мають залучати інвестиції. Додаткові кошти для виконання стратегії розвитку громади можна одержати завдяки субвенціям та з Державного фонду регіонального розвитку. Для такого залучення ресурсів громада повинна подавати відповідні проекти.

Депутати ради можуть створити комунальне транспортне підприємство, але це значні витрати з бюджету. Перевагою є те, що громада може безпосередньо впливати на ціни, маршрути та графіки перевезень, адже комунальний транспорт зазвичай дотують. Інший, ще більш поширений варіант організації перевезень – приватні перевізники. Громада віддає бізнесу маршрути та визначає правила проїзду. Основна перевага – те, що транспорт заробляє гроші, сплачує податки, але мінусом є вартість проїзду. Часто в одній громаді функціонують водночас дві моделі – і комунальний транспорт, і приватні перевізники. Графіки руху та тарифи і для тих, і для інших затверджує виконавчий комітет ради. За бажанням громада може дотувати й приватних перевізників.

Міжміські перевізники погоджують маршрути, ціну та графік перевезень на обласному й національному рівнях. У такому разі депутати місцевої ради можуть контролювати на території громади дотримання графіків, якість перевезень та ціни. У місцевої та обласної рад є можливість за бюджетні кошти громад компенсувати таким перевізникам частину витрат, аби покращити транспортну доступність громад.

Місцева рада здійснює планування розвитку території, наприклад погоджує з громадою генплан, який визначає правила забудови території та її зонування. Депутати затверджують стратегію розвитку громади та вирішують, як стимулювати започаткування місцевого бізнесу й надалі підтримувати його розвиток. Місцева рада визначає, чи розвивати промислові зони, чи, навпаки, посилювати торгівлю або фермерство, чи інвестувати в розвиток зеленого туризму. Для того, аби виконати стратегію розвитку, громада має повноваження, бюджет і майно.

Кожна громада веде свою “підприємницьку” діяльність шляхом створення комунальних підприємств (КП). Вони можуть надавати послуги з водопостачання, водовідведення, опалення, прибирання вулиць, вивезення сміття. Зауважимо, що більшість громад не має офіційних сміттєзвалищ, але, згідно із законом, рада визначає правила збирання та організації вивезення сміття. Якщо комунальні підприємства працюють ефективно, громада може заробляти гроші. Якщо КП є збитковими, то рада може ухвалити рішення про виділення коштів з бюджету, аби їх підтримати. Також депутати можуть ухвалити рішення, що всі ці послуги повністю або частково надаватимуть приватні підприємства. В обох випадках рада погоджує тарифи для населення. Якщо тарифи є збитковими й не дають КП або приватним постачальникам очікуваного прибутку, рада може компенсувати це з бюджету.

Депутати ради визначають правила благоустрою громади, які затверджують з урахуванням генплану та перспективних планів розвитку територій. Ремонт дорожнього покриття (крім трас національного й міжнародного значення), вуличне освітлення, кількість паркомісць та умови їх використання, облаштування велодоріжок, програми доступності міського простору – це все повноваження депутатів міськради, які розподіляють місцевий бюджет. Також депутати міськради визначають розташування зелених зон (парків, скверів тощо) та відповідають за облаштування території біля водойм і пляжів. Правила благоустрою мають передбачати, яким буде зовнішній вигляд міста, що впливає не лише на естетичність і комфорт місцевих мешканців, а й приваблює туристів. Відеоспостереження – це важлива складова благоустрою, що теж впливає на безпеку в ОТГ.

Від рівня культурного розвитку залежить економічний розвиток, інвестиційний та туристичний потенціал громади. Громада може давати кошти на побудову або утримання будинків культури, бібліотек, театрів, кінотеатрів і музеїв. Депутати у стратегії розвитку можуть передбачити сприятливі умови для створення таких приватних культурних закладів. Крім цього, окремим рішенням рада передбачає фінансування спеціальної програми підтримки розвитку культури, де, зокрема, йдеться про фінансування фестивалів, концертів, Дня міста та інших тематичних святкувань і державних урочистостей, спортивних змагань та заходів. Можливий обмін культурним досвідом з містами-побратимами не лише в Україні, а й за кордоном.

Кожна рада з допомогою бюджету повинна забезпечити доступні та якісні медичні послуги. Саме рада ухвалює рішення, чи розвивати власні медзаклади первинної та вторинної ланок, чи закуповувати ці послуги в сусідньої громади. Зарплату медпрацівникам виплачують з державного бюджету. Проте місцева рада вирішує, чи платити медикам доплати та надбавки. З бюджету громада також має оплачувати комунальні послуги й ремонт приміщень.

Медичне обладнання може закуповуватися шляхом співфінансування з бюджетів різних рівнів. Якщо на території ОТГ немає частини медичних закладів, то громада повинна подбати про доступність, дороги та транспорт, а також співпрацю з іншими ОТГ, на території яких є відповідні послуги.